Міжнародний день боротьби з орфанними захворюваннями відзначається щорічно в останній день лютого. Рідкісними, або орфанними, називаються хвороби та генетично детерміновані стани, що мають хронічний прогресуючий перебіг і зустрічаються в популяції не перевищує одного випадку на 2000 населення.

Про це повідомляє прес-служба Департаменту охорони здоров’я ЛОДА.

В Європі налічується близько 25 мільйонів хворих з орфанними захворюваннями, серед яких зустрічаються гематологічні, ендокринні, онкологічні тощо. Зокрема, до таких хвороб належать муковісцидоз, хвороба Гоше, хвороба Фабрі, хвороба Помпе, целіакія, мукополісахаридоз І типу, фенілкетонурія, галактоземія, синдром Кабукі, хвороба Німана-Піка, прогресуюча кісткова гетероплазія та багато інших.

Світова статистика стверджує, що 50% хворих на рідкісні захворювання – це діти, 10% з них доживають лише до п’яти років, 12% – до 15 років, 50% стають інвалідами, кожен п’ятий страждає від болю, кожен має моторну, інтелектуальну чи сенсорну недостатність, кожен третій потребує сторонньої допомоги у повсякденному житті. Очевидно, що ця проблема має величезне економічне та соціальне значення для суспільства.

Термін «орфанні», або «сирітські», хвороби використовується з січня 1983 року, коли у США був прийнятий закон Orphan Drug Act, який визначив 1600 рідкісних хвороб, причини виникнення та лікування яких були маловивченими. На сьогодні, за даними Європейського комітету експертів з рідкісних захворювань, у світі ідентифіковано приблизно вісім тисяч рідкісних захворювань, з них понад п’ять тисяч є спадковими. В грудні 2015 року МОЗ України затвердило відповідний Перелік рідкісних (орфанних) захворювань, на сьогодні він містить 236 найменувань.

З метою своєчасного виявлення і правильного лікування орфанних хвороб пацієнти створюють громадські організації, що представляють інтереси груп хворих з певною рідкісною хворобою, наприклад, «Український союз целіакії», фонд «Діти із спинальною м’язовою дистрофією», Львівська асоціація допомоги хворим на муковісцидоз «Дзвін» та інші.

Надзвичайно актуальним є питання раннього виявлення орфанних захворювань, зокрема, шляхом скринінгових досліджень, та вчасного призначення лікування. Найголовнішою проблемою для пацієнтів із «сирітськими» захворюваннями є висока вартість лікування. Водночас для багатьох орфанних хвороб взагалі не існує етіотропного лікування, і воно обмежується симптоматичною терапією.

Важливим завданням є покращення якості життя людей з орфанними захворюваннями, їх соціальна адаптація та, по можливості, збереження професійної активності. Необхідно навчати батьків, родини жити з такими людьми, а лікарів – максимально відповідально ставитися до рідкісних діагнозів.

Водночас, як повідомила керівник Львівського обласного центру надання допомоги хворим на муковісцидоз Людмила Бобер, на даний час у Львівській області на обліку перебуває 59 дітей та близько 25 дорослих із цим рідкісним захворюванням. Протягом минулого року виявлено дев’ять нових випадків муковісцидозу у дітей віком від чотирьох місяців до 15 років, а також три випадки вперше встановленого діагнозу в дорослому віці.

Джерело

За допомогою досліджень можливості безмежні!

Відео до Дня рідкісних захворювань 2017 підкреслює, що пацієнти із рідкісними захворюваннями часто не в змозі знайти відповіді та рішення для медичного лікування, якого вони потребують щоденно.

Відео також підкреслює важливість досліджень і можливостей, які вони зможуть принести. Докладніше про героїв, які брали участь у відео:
- Осеан (Océane), яка живе з хворобою пухирни́ця (Pemphigus vulgaris);
- Джефрі (Geoffray), який живе з пігментним ретинітом;
- Матьє (Mathieu), який живе з вродженим міастенічним синдромом, та про його матір.

Співпраця всіх тих, хто бере участь в кліпі є символом єдності та солідарності з родинами, фахівцями, політиками, дослідниками та промисловими виробниками ліків і демонструє людей, що живуть з рідкісним захворюванням. Поділіться відео, щоб стати частиною міжнародної кампанії!

17 січня 2017 р. Громадська спілка "Орфанні захворювання України" звернулась до українських посадовців зі зверненням про підтримку В.о. Міністра охорони здоров'я України Уляни Супрун.

Что такое Ганглиозидоз GM1 тип I: GM1-ганглиозидоз тип I (генерализованный семейный ганглиозидоз, нейровисцеральный липидоз, недостаточность b-галактозидазы) характеризуется аутосомно-рецессивно наследуемой недостаточностью фермента GM1-b-галактозадазы. Активность этого фермента в головном мозге, печени и фибробластах кожи больного снижена до 0,1% нормы. Описано более 100 случаев заболевания.

Что провоцирует Ганглиозидоз GM1 тип I: В основе болезни лежит мутация структурного гена, кодирующего мономерный полипептид A1GM1-b-галактозидазы и локализованного на коротком плече 3-й хромосомы (p12q21). При этом дефекте нарушено отщепление концевой галактозы от GM1-ганглиозида, который откладывается в больших количествах в сером веществе головного мозга и печени.

Симптомы Ганглиозидоза GM1 типа I: GM1-ганглиозидоз обнаруживается при рождении или вскоре после него. Отмечаются плохой аппетит, слабость сосания и крика, недостаточная прибавка в весе, отечность нижних конечностей, мышечная гипотония и малая активность ребенка (спокоен, большую часть времени спит). Гепатоспленомегалия наблюдается с первых месяцев жизни. Часто встречаются дорсолюмбальный сколиоз, нерезкое увеличение размеров суставов, укорочение и утолщение пальцев (брахидактилия). Рентгенографически определяется множественный дизостоз. Характерны частые бронхопневмонии. Развиваются клонико-тонические судороги, Примерно у 50% больных с рано развившимся GM1-ганглиозидозом наблюдаются вишнево-красные пятна на глазном дне в области желтого пятна, образовавшиеся в результате отложения ганглиозидов в клетках сетчатки. Если ребенок дожил до 6 месяцев, то у него формируется характерный внешний вид (выступающие лобные бугры, запавшая переносица, большие низко расположенные ушные раковины, гипертрофия десен, макроглоссия, отек лица).

К 8-9 месяцам ребенок не сидит, не ползает, его движения некоординированы, мышечная гипотония сменяется гипертонусом, повышаются сухожильные рефлексы. К концу первого года жизни отмечаются глухота, слепота, спастическая тетраплегия, отсутствие реакции на окружающее, в терминальной стадии развивается децеребрационная ригидность.

Дети с GM1-ганглиозидозом обычно погибают в возрасте 2-3 лет от рецидивирующей бронхопневмонии.
    
Диагностика Ганглиозидоза GM1 типа I: На вскрытии обнаруживают расширение желудочков мозга и его атрофию в результате гибели нейронов. Гистологически выявляются пенистые гистиоциты в костном мозге, печени, селезенке, лимфатических узлах и др. Диагноз GM1-ганглиозидоза подтверждается при определении активности b-галактозидазы в лейкоцитах и культивируемых фибробластах. GM1-ганглиозидоз тип I следует дифференцировать с мукополисахаридозом тип I - синдром Гурлер болезнью Ниманна - Пика и I-клеточной болезнью. GM1-ганглиозидоз тип I проявляется в более раннем возрасте, чем синдром Гурлер и болезнь Ниманна-Пика. Для последней характерны помутнение роговицы, поражение костей, менее выраженное изменение черт лица.
  
Лечение Ганглиозидоза GM1 типа I: Специфическая терапия отсутствует. Разрабатываются методы заместительной терапии b-галактозидазой (очищенной или инкапсулированной в липосомах).

Источник